Коли тоншає не талія, а гаманець – час ставити собі діагноз. Хронічне нетримання грошей є приводом звернутися до спеціаліста. Допомога у фінансових питаннях і відповідний супровід у справах можуть змінити голову й життя – допомогти уникнути банкрутства, навчити національно використовувати фінанси, знаходити і примножувати статки. Так вважає Любомир Кітраль, спеціаліст з індивідуального та сімейного консультування з ефективного використання власних коштів та майна. Він може виліпити з типових франківців респектабельне й заможне панство.

Знайти опікуна

У серйозних фінансових колах вважається, що планувати своє життя і рахувати при цьому гроші – велика чеснота. Якщо вона не вроджена, то мусить бути набута. При цьому економістом бути не конче. Конче заручитися підтримкою доброго фінансового консультанта.

Консультування з фінансових питань постало в Європі у 60-70 роках минулого століття. “Ситуація того часу дуже нагадувала теперішню українську,” – розповідає Любомир Кітраль. – На ринок вийшли багато фінансових установ, “викинули” десятки послуг і продуктів. Банки, фонди, страхові та кредитні спілки… Не всі працювали чесно і правдиво, не всі надавали якісні послуги. Люди самотужки не завжди могли обрати оптимальний для себе варіант. Виникла потреба в інформаційній допомозі. Для кожної людини конкретно в її ситуації підбирався відповідний продукт і установа, яка була їй максимально корисна”.

Відтоді практика фінансового консалтингу не змінилась. Звісно, консультант несе відповідальність за надані рекомендації. Стосунки з ним – довірчі. Підстави довіряти є. Бо фінансовий консультант заробляє тільки на прибутку клієнта. Не на його видатках, втратах чи стагнації. А тільки на зростанні того капіталу, який патронує. Тому він зацікавлений у його фінансовому рості, пояснює Любомир.

Система опіки побудована так. Індивідуальне та сімейне консультування здійснюється без оплати. Тому що консультант працює за принципом партнерства із компаніями, які надають фінансові послуги. З ними організація, яку представляє консультант, має партнерські угоди і певні стосунки (майнові зобов’язання та розрахунки). Однак це не продаж фінансових продуктів, не вербування клієнтури. БО в основі надання рекомендацій лежить можливість вибору. “Фінансовий консультант є незалежним, – відзначає пан Кітраль. – Він не має прив’язки до кількох установ. У його портфоліо – десятки пропозицій. Наша компанія, наприклад, тільки в Європі має більше ста установ у портфоліо. Це банки, страхові компанії, фонди, кредитні спілки. Цей ресурс і використовується”.

Не тільки цей. Рекомендуючи клієнтам співпрацю з певними установами (банківською чи страховою компанією), консультанти залучають систему аналізу їх фінансового становище, роботи в Україні і за кордоном. Це передбачає перевірку даних, аналіз, оцінку експертів, рейтинг стабільності тощо. Ризик втрати коштів при такій співпраці є набагато менший, ніж коли людина діє на власний страх і ризик.

“Наша робота підпорядковується трьом цілям, – зазначає фінансовий консультант. – Перша – це захист фінансів клієнта. Ми повинні допомогти йому зберегти те, що він має. Друга ціль – примножити ті добрі речі, якими він володіє. Наприклад, покращити умови депозиту. Третя – викорінити все, що заважає фінансовому благополуччю, зменшує статки, “з’їдає” гроші. Як-от кредитні зобов’язання. Треба з’ясувати, як їх погасити, і більше позики не використовувати”.

Захистити годувальника.

Інформаційний супровід своєї фінансової діяльності у розвинутих країнах Європи використовують до 70% людей. У Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині послугами фінансових консультантів користуються близько 40% дорослого працездатного населення. В Україні лише 3-5%. Це переважно великі компанії, підприємства і бізнесмени, які готові платити аналітикам. А “малі” українці? “Ми працюємо з людьми, які живуть як “у нуль”, так і “в мінус”, і “в плюс”, – каже Любомир. – Завжди стараємося привести їх до заощаджень і ще більших заощаджень”.

Як би виглядав сеанс сімейного фінансового консультування? Молода сім”я – від 25 до 30-ти років. Чоловік, дружина і дитина років десь двох. Родину забезпечує батько. Щомісячний бюджет – 5 тис. грн. Квартира – наймана. Автомобіля немає. Такою, на думку фінансового аналітика, є типова франківська сім’я. Спочатку аналізується її загальний фінансовий стан. Потім визначаються проблеми. Після цього даються рекомендації.

“Перед тим, як продовжити, з’ясуємо одну річ, – наполягає пан Кітраль. – Уявіть, що у вашому гаражі стоїть станок, який друкує гроші. Друкує небагато, але постійно. Кожного дня по сто гривень. Як ви поставитесь до цієї машини? Звісно, будете пилинки здмухувати. Будете умови створювати, щоби вона працювала якнайдовше. Постійно будете оглядати, обслуговувати – змащувати механізм, міняти витратні матеріали… Так от, знайте, що в кожній франківській сім’ї є такий станок, який друкує гроші. Це – її годувальник. Це та людина, яка заробляє й утримує сім’ю. Про те, що вона потребує особливого ставлення, як правило, забувають. Перше і головне завдання фінансового консультанта, що “веде сім’ю, – захистити цю родину. Захистити від втрати роботи, банкрутства, втрати працездатності. Ці та інші ризики потрібно передбачити і вжити заходів, щоби на фінансовому становищі родини вони за будь-якого розвитку подій не позначилися”.

Як захистити годувальника? Є фактори фінансового благополуччя, які залежать від людини – здоров’я, працездатність, бажання щось робити. Є такі, що не залежать. Наприклад, підприємство припинило існування, роботи нема. У першому випадку добирають варіанти страхування. В другому людина повинна створити “НЗ” – фінансовий резерв. Певна частина коштів, яка є недоторканою, зберігається на рахунку. Суми повинна вистачити, щоби сім’я могла прожити півроку. Вважається, Що за цей час можна змінити свою фінансову ситуацію.

Вийти з “мінусів”.

Наступна проблема типової франківської родини – наймана квартира. “Це подвійна втрата коштів, – застерігає Любомир. – Люди, які не можуть вибратися з орендної плати, за своє життя сплачують вартість трьох-п’яти квартир”. Разом із тим фінансовий аналітик визнає, що житлову проблему франківцю розв’язати непросто.

“Брати кредит сьогодні вкрай невигідно, – попереджує він. – До прикладу, однокімнатна новобудова чи двокімнатна “хрущовка” – це 150 тис. грн. Стандартна позика на 10 років під 15% річних. Виходить 2420 грн. “чистий” щомісячний платіж. Майже не підйомна сума для нашої родини. Повертаючи кошти, вона сплатить тіло кредиту 150 тис. грн плюс відсотки 140 400 грн. Що можна порадити? Найкращий варіант – приватна позика. У рідних, знайомих, близьких. Розбити суму на частини і взяти у кількох людей. Визначити термін погашення. В цьому разі повернути гроші можна або швидше, або з меншим напруженням”.

Любомир Кітраль підкреслює, що житлова проблема є найтяжчою у житті тільки тому, що ми заздалегідь не плануємо ці видатки. “Якщо планувати за 10-15 років до купівлі квартири, то зібрати гроші взагалі просто, – ошелешує консультант. – Тим більше, що можна користуватися продуктами іноземних компаній. Німецькі фонди та страхові компанії пропонують чимало програм для придбання житла, вигідне кредитування. Чому всі до цього не вдаються? Очевидно, не мають інформації…”

Наступна проблема – видатки на дитину. Вони також переважно не плануються. В наших реаліях батьки повинні захистити здоров’я дитини, дати їй освіту і забезпечити старт у житті. Як-от нерухомістю, можливістю відкрити бізнес. Батьки не враховують дуже важливу річ: з віком потреби дітей ростуть, а їхні можливості і ресурси зменшуються. Тому що батьки старіють і втрачають трудову активність. З віком вони заробляють все менше і менше коштів.

Найпростіший спосіб уникнути дисбалансу – відкрити “дитячий рахунок”. Щомісяця відкладати по 200 грн. За достовірними даними однієї з компаній, за 25 років дитина матиме 310 тис. грн. Це мінімум, який можуть забезпечити батьки. Все решта залежить від того, якими, з урахуванням віку, є їхні можливості. “Однозначно: треба передбачити і планувати цю частину своїх витрат”, – переконаний Любомир.

Остання проблема типової франківської сім’ї – знецінення заощаджень. “На це є відповідні механізми”, – заспокоює аналітик. – Вирішити цю проблему нескладно. Щоби зберегти кошти, з ними треба працювати. Треба дозволяти їх працювати. А вони це вміють. Ми зазвичай починаємо фінансовий супровід заощаджень, коли вони перевищують 50 тис. в національній валюті. Тоді вже є сенс проводити диверсифікацію ризиків, переводити валюту… Якщо сума менша, втрати неістотні”.

А які перспективи у людей із нульовими заощадженнями? “Можна проаналізувати ситуацію, скласти план виходу із фінансової кризи і вивести із “нуля” у “плюс”, – обнадіює пан Кітраль.

Змінити гаманець. На більший

“Колеги з-за кордону” відзначають, що наша країна є дуже багатою. І ми, її люди, теж багатії. Вміємо заробляти і заробляємо. Хтось важче, хтось легше. Всі знають, як дати собі раду, – продовжує фінансовий консультант. – Але ми не вміємо ефективно розпорядитися своїми ресурсами. Люди не знають, як правильно їх використати. В наш час побутує думка, що “вкласти” гроші – це зробити ремонт, купити авто, техніку. Але це “пасивні” витрати. Техніка, наприклад, одразу після купівлі втрачає 30% своєї вартості. Так само решта. Натомість “активи” – це ті гроші, які працюють, приносять своєму власнику додаткові кошти. Якщо не дають прибуток, то принаймні компенсують збитки. Спробуйте кілька порад, актуальних для кожного. Дотримуючись їх, побачите, як вже через пів року зміниться баланс у Вашому гаманці”.

Перше. Записувати всі видатки, навіть найдрібніші. Бо найбільш істотні втрати – на дрібницях. Хтось скаже: вже робили, це нічого не дає, тільки засмучуємося. Для цього й пишемо. Витрати слід систематизувати – харчування, будинок, авто, дитина, хобі і т.д. З часом – за квартал, півроку – ви зможете їх проаналізувати і зробите висновок. У кожної людини є близько 30% нераціональних витрат. Причому людина не може отак одразу їх виявити і відсікти. Зауважте: третина бюджету сумї може бути збережена і стане “активами”.

Друге. Важливо щомісяця відкладати якусь суму грошей. Оптимально – 20% від доходу. Відкладати слід одразу, коли отримуєш гроші. Принцип називається “спочатку заплати собі”. Бо все решта – плата за когось. В кафе ми оплачуємо роботу кухарів, офіціантів, прибиральниць. Купуючи сорочку, платимо виробникам ниток, власнику фабрики і т.д.

Третє. Слід складати список перед походом до магазину. За статистикою, українці викидають від 20 до 40% куплених продуктів.

Четверте. Намагайтеся купувати товари широкого вжитку гуртом, а не в роздріб. Це дозволить зекономити 15-20% сімейного бюджету.

П’яте. Купуйте речі не в сезон. Йдеться передовсім про одяг. Зимовий краще купувати весною, а літній – восени. Таким чином можна зекономити близько 50% звичних витрат на одяг.

Шосте. Спеціально для людей, які хочуть змінити свідомість і навчитися ефективно користатися грошима. Перед великими покупками рахуйте не ту суму, яку ви витратили, а ту, яку ви не отримаєте в майбутньому. Наприклад, 10 тис. грн. на “плазму” сьогодні. А скільки могло бути прибутку через 10 років під 12% річних? Звісно, не можна себе цілком обмежувати і доводити до нервового виснаження. Але варто раціонально поводитися з грошима.

І останнє. Усі заощаджені кошти слід переводити в активи, спрямовувати на отримання прибутку. Не вкладати у меблі і телевізори. А змушувати працювати – ставити на депозитні рахунки, спрямовувати до інвестиційних фондів, купувати акції. При цьому важливо вибирати найбільш надійні установи. Краще менший відсоток, трохи менша дохідність, але гроші повинні бути надійно захищені. Що стосується типової франківської родини, то її дохід за 20 років мав би скласти щонайменше 1 млн. 200 тис. грн. Заощадження, за нашою схемою, 20% від доходу – 240 тис. грн. А де ваші статки?” І справді: де вони?